Інформація для туристів - Варто знати збираючись у Кам'янець-Подільський!!!!!!

Задоволення потреб та попиту в туризмі являє собою складний процес виробництва, продажу та споживання товарів і послуг. Основними елементами ринку, як відомо, є попит, пропозиція, ціноутворення та конкуренція. Пропозиція в туризмі, в якості якого виступає продукт, в сучасній літературі і практиці характеризується неоднозначно і представлена різнорідними об’єктами.

Специфіка господарської діяльності в сфері туризму та продукції, що виробляється і пропонується на ринку суб’єктами господарювання цілого комплексу галузей економіки, призвели до формування і використання таких термінів, як “туристична послуга”, “туристичний товар”, “туристичний продукт”. Особливість джерел формування та ресурсного забезпечення туристичного продукту обумовили появу таких специфічних об’єктів пропозиції, як дестинація – місця (місцевості), привабливі для туристів як готовий туристичний продукт (туристські центри і напрями, конкретні міста і села, підприємства туристичної сфери з відомою маркою тощо) [1], природні та антропогенні ресурси, засоби розміщення [2], заклади харчування, заклади розваг тощо [3].

Туризм, як і більшість галузей нематеріальної сфери економіки, має власну виробничу базу і виробничий цикл, де в результаті поєднання засобів виробництва з робочою силою виробляються певний продукт, певні споживчі вартості, які, як правило, мають нематеріальне походження і придбавають форму послуги. У той же час виникає проблема віднесення окремих видів економічної діяльності в туризмі до виробничої чи комерційної сфери підприємництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що до теперішнього часу в законодавчих та нормативних документах, спеціальній літературі з питань розвитку туризму відсутнє єдине розуміння змісту названих вище термінів. Часто усі поняття ототожнюються, що пов’язано з неоднозначністю трактування понять “туризм” та “товар” у широкому і вузькому їх розумінні. Так, наприклад, на думку відомого вченого з США Котлера Ф. “продукт – це сукупність всього того, що можливо запропонувати на ринку увазі споживача для придбання, використання чи споживання, що здатне задовольнити потребу або бажання. Він включає в себе фізичні об’єкти, послуги, місця, організації та ідеї ” [4, с.290].

Група українських авторів розглядає туристичний продукт з суто організаційно-технологічного боку формування та реалізації туру (автори Закону України “Про туризм” від 1995 р.) [5];окремі російські вчені – характеризують туристичний продукт з правової точки зору (Пузакова Є.П., Честнікова В.А.)[6, с 34]; певна частина вчених, враховуючи особливості ринкових відносин, вказує на економічну роль туристичного продукту в процесі задоволення платоспроможного попиту туристів на туристичні послуги під час їх подорожі (Бейдик О.О [7, с.94], Ісмаєв Д.К. [8], Дурович О.П., Копанєв О.С.[9, с.22]).

Повна солідарність авторів щодо комплексного характеру туристичного продукту роз’єднує їх платформи щодо складових елементів туристичного продукту. Відсутність методологічних підходів до сутнісної характеристики туристичного продукту як об’єкту пропозиції на ринку в подальшому негативно впливає на чіткість розроблення стратегії та обґрунтування економічної та комерційної політики туристичних підприємств.

Таким чином, до невирішених проблем в туризмі слід віднести необхідність визначення економічної сутності туристичного продукту та його складових елементів з різних точок зору, виокремлення характерних особливостей туристичних продуктів як об’єктів пропозиції на споживчому ринку.

В основі будь-якої людської діяльності знаходяться: мета, засоби, результат і сам процес [10, т. 8, с.180]. Людська діяльність є основою існування людини і реальною рушійною силою суспільного прогресу. Суб’єкт діяльності (людина) впливає на об’єкт діяльності – матеріал (духовний або матеріальний), який повинен після закінчення відповідного процесу отримати нову форму і властивості, тобто перетворитися у продукт діяльності (ідея, творчий продукт, матеріальний продукт, послуга, знання). Різноманіття типів і форм діяльності людини визначає розподіл процесу на духовну і матеріальну, виробничу, трудову і нетрудову діяльність, – так трактує Велика радянська енциклопедія поняття людської діяльності на сучасному етапі. Усе різноманіття підприємницької діяльності за видами і призначенням класифікується на виробничі, комерційні, фінансові та консультаційні (консалтингові) групи [11].

Виробниче підприємництво включає наступні види діяльності: інноваційну, науково-технічну діяльність, безпосереднє виробництво товарів та послуг, організацію їх споживання, а також інформаційну діяльність у цих галузях. До комерційного підприємництва відносять: торговельну, торгово-закупівельну та торгово-посередницьку діяльність, а також різні угоди та операції на товарних біржах.

Особливим видом підприємницької діяльності є фінансове (або фінансово-кредитне) та консультаційне (консалтингове) підприємництво. До першої групи відносять обіг, обмін вартостей, які проникають і у виробничу, і в комерційну сферу (лізинг, аудит, страхову справу, банківські операції, а також фондові біржі). До другої групи відносять таку перспективну групу, як консультаційне підприємництво за різними формами та видами діяльності підприємств в умовах ринку.

З вище наведеної класифікації можливо зробити висновок, що туристичний бізнес, як унікальний вид діяльності тяжіє до першої класифікаційної групи – виробничого підприємництва. Складніше справа з визначенням кінцевого результату туристичної діяльності – туристичного продукту, дискусії з приводу сутності і складових якого тривають в наукових колах до теперішнього часу.

Найбільш повне визначення досліджуваного терміну з економічної точки зору надано в Законі України “Про туризм” (в редакції від 2003р.), в якому зазначається, що “туристичний продукт – це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо)” [12].

Науковці московської школи під керівництвом Квартальнова В.О. стверджують, що “туристский продукт – это совокупность вещественных (предметов потребления) і невещественных (в форме услуги) потребительных стоимостей, необходимых для удовлетворения потребностей туристов, которые во время его путешествия” [13, с.106]. Разом з тим, пізніше, підводячи підсумок щодо складових туристського продукту, автори зазначають: “Продукт туристский состоит из трех частей: тур, туристско-экскурсионные услуги, товары” [14, c.178 ], що на наш погляд, не досить коректно з погляду визначень цими же авторами понять “тур” і “туристсько – екскурсійна послуга”.

Значно ширше характеризують туристичний продукт іноземні спеціалісти Дайан А. та Букерель Ф. Термін “продукт” трактується авторами як якість або суть конкретних чи абстрактних речей: їжа, що приготовлена кухарем ресторану, або послуга гіда, який знайомить туриста з даною місцевістю чи музеєм, тобто туристичний продукт є сукупністю різносторонніх елементів [2, с.292]. Під елементами туристичного продукту автори розуміють різного роду ресурси – природні, культурні, архітектурні, історичні, визначні місця, технологічні можливості, природно-кліматичні та антропогенні ресурси, які створюють умови і є визначальними ресурсними факторами здійснення подорожі, а також засоби розміщення, заклади харчування, транспортні підприємства, – тобто все те, що нами розуміється як інфраструктура або матеріально-технічна база туризму.

3 такою думкою з першого погляду важко погодитися, оскільки турист впродовж подорожі споживає готові товари і послуги як продукт праці підприємств туристичної індустрії, а не самі підприємства. Однак, у даному випадку не має місце змістовної помилки перекладу. Мова іде про іншій підхід до характеристики туристичного продукту як товару на ринку. На цій характеристиці туристичного продукту зосереджують увагу більшість зарубіжних авторів – відомих маркетологів.

З погляду маркетингу будь-яка послуга, здійснювана на комерційній основі, є товаром. У зв’язку з цим існує точка зору, що більшість положень “класичного ” промислового маркетингу можна віднести і до закладів, для яких надання послуг є основним напрямком їхньої діяльності.

3 точки зору виробника туристичний продукт представляє собою сукупність певної кількості та якості товарів та послуг переважно рекреаційного характеру, підготовлених в конкретний момент для реалізації споживачам і зафіксованих в програмі туру. Для споживачів туристичний продукт (потенційний попит) – це абстрактний продукт, що складається з благ, джерела яких знаходяться в природі (кліматичні умови), в матеріальній (будівлі, інфраструктура, товари туристського призначення), і в нематеріальній (послуги, суспільне середовище) формі, який запропонований на ринку та існує потенційна можливість його придбання і споживання.

Об’єднання всіх цих благ в одне поняття є об’єктивною необхідністю, оскільки споживач не може задовольнити свої різносторонні потреби у відновленні життєвих сил тільки за рахунок одного виду туристичних товарів чи послуг, а лише в комплексі, і при цьому в певному місці та певній обстановці. Безумовно, споживача цікавить основні умови подорожі, його безпека, ступінь комфорту, що реалізується через повноту і рівень якості надаваних послуг та товарів. Однак головним фактором задоволення залишаються ті враження, які споживач отримує від очікуваних і побачених історичних пам’яток, красоти навколишнього природного середовища, традицій, культури і побуту місцевих народів тощо. Проаналізувавши існуючі визначення та враховуючи зміст, який вкладається в поняття продукт, що пропонується і реалізується туристичним підприємством і споживається туристом, можливо стверджувати, що пропозиція туристичного продукту в умовах розвинених ринкових відносин має двоєдину природу, а, відповідно, і характеристику: економічну та маркетингову.

Турпродукт реалізується у формі комплексу послуг і товарів туристського призначення, і які задовольняють матеріальні та нематеріальні основні та неосновні життєзабезпечуючі потреби людини. При чому потреби реалізуються туристом заплановано або спонтанно до подорожі, під час та після подорожі. Нагадаємо, що до основних потреб за ієрархією Маслоу відносять: потреби в житлі, харчуванні, необхідних зручностях санітарно – гігієнічних та побутових умов, товарах першої необхідності. Така форма продукції в сфері туризму характеризує її економічну природу.

З другого боку, туристичний продукт – це сукупність об’єктів туристичного показу і благ у формі природних і антропогенних умов та ресурсів, які задовольняють потреби іншого, психофізичного, характеру під час подорожі туриста і залишаються в його свідомості тривалий час після подорожі. Саме ці об’єкти і умови, представлені в туристичній програмі, є основним предметом товарної пропозиції і продажу туристичного продукту на ринку. Вони в першу чергу свідомо цікавлять споживача, є метою його подорожі.

Туристичні товари та послуги при маркетинговому підході виступають лише “матеріалізованими” засобами досягнення мети подорожі і споживання такого специфічного товару, як туристичний продукт; а об’єкти, запропоновані у програмі турів, – певною товарною формою туристичного продукту, забезпечуючи його цінність і споживчу вартість.

З одного боку, туристичний продукт – це продукт праці працівників туристичної індустрії, що Вищезазначені підходи вимагають здійснення інвентаризації різного роду об’єктів туристичного показу (історичні, архітектурні, побутові, природно-ландшафтні тощо) в Україні, визначення їх потенційної ринкової вартості. Слід зазначити, що робота з інвентаризації культурно-історичних туристичних ресурсів розпочата Науковим центром Державної туристичної адміністрації України у 2002 році., але не отримала логічного завершення. В розвинутих туристичних країнах такі об’єкти знаходяться на спеціальному обліку і класифіковані за категоріями у відповідності до рівня попиту на міжнародному ринку, а також входять до переліку визначних пам’яток світової історії та культури ЮНЕСКО.

Вся сукупність туристичних продуктів з економічної точки зору представлена в міжнародному документі зі статистики “Допоміжні рахунки в туризмі” (ДРТ), який розроблений ООН з позицій попиту [15]. Схематично уся сукупність товарів і послуг туристського призначення за ДРТ може бути представлена наступним чином.

До характерних туристичних продуктів ДРТ відносять послуги з тимчасового розміщення, напої та харчування, послуги пасажирського транспорту, послуги турагентів, туроператорів і туристичних гідів, послуги в області культури, організація відпочинку та розваг, інші послуги (фінансові та страхові, прокат туристських товарів та послуг).

Характеристика туристичного продукту з маркетингової точки зору може мати декілька підходів. Одна з них може бути заснована на класифікації ресурсів, що представлена у звіті ВТО [16, c.392], в якій всі ресурси розділені на 7 особливих груп:

Природні багатства.
Енергетичні багатства.
“Людський фактор”, що розглядається з точки зору демографічних даних, умов життя, звичок та нахилів населення по відношенню до туристичних послуг, а також з точки зору даних про різні аспекти культури.
Інституційні, політичні, юридичні та адміністративні аспекти.
Соціальні аспекти, особливо соціальна структура країни, участь населення в управлінні державою, відношення між робочим часом та часом відпочинку, наявність оплачуваної відпустки, рівень та традиції сфери освіти, охорони здоров’я, відпочинку.
Різні блага та послуги, транспорт та обладнання, що складає собою інфраструктуру сфери відпочинку та дозвілля.
Економічна та фінансова діяльності.
Таким чином, пропозицією на ринку туристичних послуг виступає вся маса призначених для продажу туристичних товарів і послуг, скомплектованих в тури, а також ресурсів, які складають матеріальну основу наступного споживання туристичного продукту. Структура пропозиції на туристичному ринку характеризується явною перевагою послуг, які створюються в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів, та в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення. Пропозиція на туристичному ринку характеризується комплексом особливостей

Туристичний продукт має подвійне джерело: результати праці – теперішньої корисної праці населення (туристичні послуги і товари) і минулої корисної праці населення (матеріальні блага, що є предметом зацікавленості туристів: пам’ятки архітектури, історичні та культурні цінності, об’єкти туристичної інфраструктури), а також різного роду блага, що уособлюються в туризмі у категорії «ресурси» – природні, що існують об’єктивно (повітря, ландшафт, сонце тощо), соціально-побутові, що формуються в соціумі і обумовлюють спосіб і умови життя (уклад життя, побут, національні традиції тощо).

Характерною особливістю туристичного бізнесу є те, що обидві складові використовуються в рівній мірі і не можуть існувати один без одного, оскільки є предметом зацікавленості туристів. Значне перевищення питомої ваги основних засобів над оборотними обумовлює потребу у значних інвестиціях, наприклад, в такі об’єкти загальної та спеціальної інфраструктури туризму, як дороги, готелі, ресторани, парки, канатні дороги.
Сезонний характер споживання туристичних послуг негативно впливає на оборот і прибуток туристичних підприємств, приводить до збільшення умовно-постійних витрат у собівартості туристичних послуг, підвищення термінів окупності прямих інвестицій і зниження ефективності експлуатації матеріально-технічної бази туризму, і, в результаті – до уповільнення реакції на зміну кон’юнктури туристичного ринку.

Низька еластичність пропозиції туристичного продукту за геопросторовими напрямами турів обумовлена просторовим зв’язком споживання певного блага в територіально обмежених певних місцях – дестинаціях. Крім того, це не дозволяє імпортувати туристичний продукт у разі виникнення нераціонального підвищеного попиту, оскільки кожна дестинація може прийняти для обслуговування чітко визначену кількість туристів, надати обмежену кількістю місць у засобах розміщення, підприємствах харчування, забезпечити пропускну спроможність транспортної мережі, витримати навантаження на довкілля.

Туристичне підприємство намагається задовольнити більшість потреб споживача – як основних, так і додаткових, пов’язаних і не пов’язаних напряму з туристською подорожжю. Комплексність пропозиції послуг і товарів в туристичному продукті сприяє досягненню економічних вигод організаторами туристських подорожей за рахунок найбільш повного задоволення потреб споживача та якості туристичного обслуговування.

Особливістю туристичних послуг є неможливість порівняння пропозиції різних підприємств, оскільки послуги не існує до її надання. На відміну від продукції, що має матеріальну форму, послуги не можуть накопичуватися для наступного їх продажу. Продавець послуги може лише описати переваги, які отримає клієнт після отримання послуги, порівняти очікувані вигоди.

Нематеріальний характер послуг потребує широкого використання інформаційних, зокрема, рекламних заходів для просування туристичного продукту. Тому пропозиція в туризмі характеризується високим рівнем інформаційного насичення.

Домінантність туристичного продукту характеризується обов’язковою наявністю в програмі туру об’єкту, що є головною метою (домінантою) в сукупності цілей подорожі. Компліментарність (гармонія) туристичного продукту при цьому проявляється в тому, що досягнення однієї мети сприяє у той же час здійсненню іншої мети подорожі.

Кам’янець-Подільський – це невелике місто в південній частині українського Поділля, розміщений недалеко від Дністра та границі Молдови, номінант акції “7 Чудес України”. Разом з цим наше місто являється винятковим з точки зору історії Східної Європи: по кількості пам’ятників архітектури різних епох в Україні. Він поступається лише Києву та Львову. Тому цілком очевидно, що одним із пріоритетних направлень розвитку міста повинен бути туризм. Це не лише наша думка – її поділяє більшість мешканців: ще в 1999 р. мерія провела серед жителів Кам’янця-Подільського опитування про розвиток міста. На перше місце 82 % опитаних поставили саме туризм.

Таким чином представники міської влади і його виконавчого комітету, створили стратегію розвитку туристичної галузі міста (велику допомогу в грамотній розробці подібних стратегій і програм нам запропонувала українсько-американська програма ”Партнерство місцевих общин”),а також Комплексну програму розвитку на 2005-2015рр.Ця програма була практично одноголосно прийнята депутатами міської ради. В розробці і змісту як стратегії так і у Комплексній програмі приймали участь професіонали –представники туристичних фірм, власники об’єктів туристичної інфраструктури ,керівники музейних об’єктів ,була запрошена консалтингова фірма, яка спеціалізується на подібних розробках .Сьогодні ця програма успішно виконується ,і в бюджеті міста декілька років підряд окремою стрічкою виділяються кошти на її формування.

Не в останню чергу збільшеною привабливістю Кам’янця – Подільського для туристів послужив наказ президента Леоніда Кучми (1998р.) про присвоєння нашому історико-архітектурному заповіднику статусу національного. Після виходу цього наказу Кабінет міністрів ухвалив Державну програму розвитку заповідника. На ці цілі І сьогодні виділяються кошти з державного бюджету-всього за період з 1999р.по 2008р. було виділено 31 млн. грн. В основному вони були направлені на реставрацію пам’ятників культури.

Всі міри звісно підвищують привабливість Кам’янця-Подільського як туристичного центра. Так, якщо у 2 000 році в місті побувало 29 000 туристів, то в 2007-му цей показник склав 240 000, з них біля 20 000 іноземців. Однак, існуючі туристичні об’єкти можуть прийняти набагато більшу кількість туристів, в тому числі іноземних. Але для того щоб туристи, особливо європейські, до нас приїздили, недостатньо просто пропаганду вати наше місто. Хоча, звісно ж і це не обхідно. Із міського бюджету виділяються кошти на друк путівників, карт міста, другою рекламою і інформаційною продукцією. Для відчутного збільшення туристичного потоку необхідно створити оригінальний, комплексний туристичний продукт. Другими словами, Кам’янець – Подільський повинен приваблювати туристів Чимось таким, чого вони не найдуть більше ніде. Нажаль, держава практично не займається пропагандою туристичних можливостей України в світі – тому багато в цьому відношенні місцева влада зробити не в силі. Тим не менше, дещо їм все-таки вдається, у нас є 14 міст – партнерів, в основному у Польщі. Через них і популяризуємо Кам’янець –Подільський у світі.