Доповідь про попередні результати археологічних робіт Хмельницьким обласним осередком «Меморіал» ім. Василя Стуса в Старому місті Кам’янця – Подільського влітку 2009 року щодо пошуку останків тіл невинно засуджених та закатованих за політичні переконання у 30- ті роки XX століття.
На прохання та з благословення отця Ігоря УАПЦ Хмельницьким обласним осередком «Меморіал» зроблена спроба дослідити будинок за адресою Вірменська 4 на існування підвальних приміщень в котрих могли існувати останки людей, що безневинно замордовані в 30-ті роки XX ст. Після проведення 24. 01.2009 р. біолокації об’єкту, визначені приміщення, що мали негативну енергетику, а отже ймовірність захоронень найбільш ймовірна. Початкові етапи досліджень проводились добровольцями із Львівської області, котрі хотіли встановити камянчанам правду про той час в історії міста про що й до цих пір мало хто знає або й на сьогодні замовчується.
Ними зроблена спроба навесні закласти ряд шурфів як в середині будинку, зокрема приміщення 1-4 так і за межами його, тобто поряд із приміщенням 1-4. Та після закладки 4 шурфу решток захоронень не виявили. В подальшому, через матеріальні труднощі залишили місто, і під кінець весни сформовано команду однодумців із мешканців міста, котра продовжила розпочату справу. Розкоп № 5 в приміщені 7-в засвідчив на глибині 1.20 м кераміки другої половини ХУІІ ст.. Це той час коли виявлена кераміка зустрічається по всій частині Старого міста й датується польсько-турецької війни 1672 року, коли місто буде взяте турецькими військами. Роботи в східній частині розкопу № 5 засвідчили існування вапняної ями, котра по стратиграфії проходила і в розкопі № 4, а отже робилось припущення, що в 30 – ті роки в приміщенні 7-в викопано яму та пересипано тіла із вапном бо діаметр складав близько 3.5 м. Але гіпотеза після продовження робіт не мала достатнього підґрунтя, зокрема вапняний розчин віднесено в час розбудови об’єкту в 18 ст. Найбільш цікавим став розкоп № 6, в котрім вже на глибині 1.4 м була материкова порода. На ній і знайдено трипільську обмазку. Припускаємо, що в приміщені 7-б 4 тисячі років тому, міг стояти трипільський будинок і локалізуємо розташування між теперішніми будинками по вул. Вірменська 4 та вул, Вірменська 6 у 10 – 12 м від площі Вірменський ринок. Враховуючи попередні археологічні опрацювання, можна констатувати, що поховань в приміщеннях 1-5, 1-4, 7-б, 7-в де біолокацій ні параметри вищі ніж в інших приміщеннях будинку по вул. Вірменська 4 останків тіл не виявлено.
Наступний об’єкт досліджень – західна сторона півострова. Через пожар руїн костелу св. Міхала і монастирських приміщень керівником обласного осередку вирішено дослідити іншу сторону. Та на одному із об’єктів, у відвалах землі, виявлено значну кількість кераміки, що мало важливу історичних цінність. В подальшому, проведено роботи по закладці шурфу у 1.5 м ², фото фіксації, стратиграфії і як так досліджуються представниками «Меморіалу.
На прохання Отця Ігоря (УАПЦ), вирішено тимчасово показати знахідки та приурочити їх до 20 річниці Української Автокефальної православної церкви, а також святкувань, що припадають на кінець серпня, зокрема до 18 річниці Незалежності України. Скарб, що виявлений представляє важливу історичну цінність, котрий засвідчує, що належав представникам багатих патриціїв міста і за попередніми гіпотезами дійшов до нашого часу, саме через гарматні обстріли певних ділянок міста турками в останні дні облоги Кам’янця у серпні 1672 року. До цього часу ряд істориків вважають, що гарматному обстрілу піддавалась лише фортеця стара та нова. Серед посуду знайдено кістки, що належать Великій рогатій худобі, а також птиці. Це дає сміливість стверджувати, що запаси продовольства вичерпувались і населення різало коней, корів. птицю, щоб якось прохарчуватись. Можливо м’ясо куплено на ринку, бо серед усього кухонного посуду не вистачає столових наборів – ложок, виделок. В дуже поганому стані знайдено ручку ножа, а тому столові набори із дорогоцінного металу( срібло) обміняли на продукти на базарі. Разом із тим вона готувала страви із використанням вівса та гречки. Припускаємо, власниця посуду в часи облоги мала немовля 2-3 років, про що засвідчує існування маленьких мисочок та іграшки.
В подальшому часі можливо вдасться дізнатись хто є ця жінка. На декотрих кахлях є гербові елементи, а тому їх дешифровка і дасть можливість встановити статус і місце власниці посуду в соціальній структурі міста в 1672 році.
Даний скарб складається із 13 мисок шириною від 22.5 до 28.5 см, 10 глечиків на висоту від 14 до 19 см місткістю від одного до трьох літрів. Зокрема цікаво те, що кількість кілець навколо них 16. Також виявлено декілька фрагментів пателень, а одна майже у цілому стані. Висота її 9.8, ширина ємності 19.5 висота ємності 6.5, кількість кілець 8, висота ніжок 5 см довжина ручки 6 см, ширина ручки 4.5 см. Окрім цього знайдено певну частину посуду котру важко ідентифікувати, хоча в подальшому на основі цілих артефактів можна буде відновити і втрачені частини. Отже, враховуючи вандалізм в Кам’янці – Подільському, археологам поки що не вдалося достукатися до міської влади, котра повинна забудовникам роз’яснити, що вони є орендарями відновлюваних будинків, а не скарбошукачами. Але все навпаки, вони в архітекторів замовляють проекти де фундаменти нових будинків заглиблюють не лише до культурного шару чи до материкової породи, котра починається вже на глибині від 1.5 м, а до скельної породи з надією забарикадувавшись зеленим забором може натраплять на підземні тунелі, де сховані скарби середньовічного Кам’янця. Ця схиблена думка і овіяні легенди котрі напевно і витворювались за чаркою оковитої призвели до того, що багато ділянок нецікаві бо археологічний матеріал втрачений безповоротно. Тому даний скарб благодаттю посланий богом нам, і стає цілою сенсацією в житті нашого міста, бо як так є спроба реконструювати середньовічний кухонний та столовий посуд, що використовувався однією із ґаздинь середньовічного Кам’янця у приготуванні їжі, подачі його до столу та вживання їжі із нього. До речі, виявлено також і три кружки, а від четвертої лише вінчик. Подальші роботи дадуть як так нам більше інформації і на практиці в сфері туризму один із закладів громадського харчування або декілька, котрі спеціалізуються на українських стравах дані артефакти столового посуду можуть використати їх копії а також як і сувенірна продукція. Прикро казати, але в сьогоденні Подільський край мав би одну із найпотужніших реставраційних шкіл, котра зароджувалась в часи національно-визвольних революцій, та поступово згасала і в тридцяті роки повністю знищена про що зізнається теперішній директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України Пошивайло Олесь в одній із своїх статей:
«Наявні факти спонукають до висновку, що полтавець (родом з м.Карлівка), художник-кераміст (1918 року закінчив Миргородську художньо-промислову школу імені Миколи Гоголя) Лука Калениченко, можливо, був помітною фігурою в справі ліквідації провідних українських реставраторів та деяких інших діячів української культури.
Опубліковано відомості, що він був співавтором доносу на видатного діяча української культури, колишнього директора Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи (1916-1933), співробітника Центральних експериментальних майстерень при Державному музеї українського мистецтва в Києві (1936-1937) Володимира Гагенмейстера, після чого в ніч з 11 на 12 грудня 1937 року його було заарештовано, а вже 20 січня наступного року – розстріляно. Є свідчення, що рукопис незахищеної дисертації Володимира Гагенмейстера «Керамічна народна іграшка», ілюстрації до неї та матеріали про адамівського гончаря Якова Бацуцу опинилися в Луки Калениченка (а дещо, можливо, і в Антона Середи*). Чи не відтоді він став і «мистецтвознавцем», як це подавали українські енциклопедії?
Перед цими подіями у жовтні 1937 року заарештовано і 28.10.1937 розстріляно колегу Володимира Гагенмейстера по Кам’янцю-Подільському, художника і архітектора, засновника й керівника керамічної майстерні в селі Піковець, школи народного мистецтва ім. Т. Шевченка в Умані та викладача Кам’янець-Подільської художньо-промислової профшколи ім. Г.Сковороди (1920-1927), художника-реставратора реставраційної майстерні «Всеукраїнського музейного городка» (1927-1931) – Костянтина Кржемінського. Отож, коли до початку літа 1938 року всіх колишніх співробітників ліквідованих лаврських реставраційних майстерень репресовано, 9 червня 1938 року Рада Народних Комісарів УРСР прийняла постанову про створення Державних науково-дослідних реставраційних музейних майстерень.
Історію українського народу треба читати із бромом бо на кожнім кроці повстання, війни, пожарища, голод, інтриги, сварки, підкопування, а тому в сьогоденні негативні сторони української ментальності потрібно пригнічувати у кожному і піднімати те що справді є кістяком нашої незгасимої жаги – свобода, вільнодумство та віра у воєдиного бога і сина і святого духа, що посилають у наші руки а не вандалів із зеленими заборами, керамічні скарби середньовічного Кам’янця.
Знахідки можна побачити по вул. Вірменська 4. Вхід вільний.
Голова Хмельницького обласного
осередку «Меморіал» Корольов О.Н
Представник Хмельницького обласного
осередку «Меморіал» Нагнибіда Р.В.
Кам’янець – Подільський
2009 рік
Комментариев нет:
Отправить комментарий