Литовсько-руський період в
історії Кам’янця-Подільського бере
початок з середини 14 ст.. Літопис
Биховця розповідає, що в 1362 р. литовський князь Ольгерд і його
небожі Коріатовичі в битві на річці Сині
води ( східна частина Поділля) перемогли
татар – «отчичів і дідичів «.
Подільської землі. Ольгерд віддав Коріатовичам, які налагодили контакти з місцевим і разом з «отаманами» стали боронити край від
татар і баскакам данину перестали віддавати. Далі літописець наводить легенду про те, як брати
під час полювання на оленів загнали їх на острів і на тому осторові вирубили
ліс і «вимурували» місто Кам’янець. Брати
Юрій, Олександр, Констянтин , Борис і Федір Коріатовичі були онуками
великого литовського князя Гедимінаса, сина Новогрудського князя Михайла
Коріата, за однією з версій мали
спадкові права на Поділля по жіночій лінії – Мицько.
Історик Ю.Сіцинський
вважає, саме за князя Юрія
Коріатовича Кам’янець був укріплений . В замку ві н разом зі своїм
братом Олек сандром побудував церкву на
честь Покрови Богородиці. За однією з
версій обидва брати – Юрій і Олекс андр поховані саме в цій церкві. В 1370 р.
Юрій заснував кам’янецький домініканський монастир. В 1374 р. Юрій разом з братом Олександром дає в
кам’янецькому замку грамоту місту Кам’янцю, яка фактично є правом на
самоврядування. Ім’я князя Юрія згадується також в грамоті виданій його
братом Олександром в 1375 р.
смотрицькому домініканському монастирю. Про кончину Юрія літописи говорять, що
його запросили волохи до себе воєводою, а потім отруїли, ймовірно це
сталося в 1375 р.
Після смерті Юрія Поділлям разом з Олександром правив Борис.
Відома грамота за його підписом на праву купцям з К ракова торгівлі з Поділлям. Він загинув в 1378
р. в битві з татарами. Історик
Окольський вважає, що похований він в смотрицькому домініканському монастирі.
Папською булою його було відзначено як захисника католицької віри.
До 1385 року Поділлям правили
Костянтин і Борис. В 1385 р. він
підтвердив купцям з Кракова право вільної
торгівлі. В цьому ж році Борис пішов з життя.
В 1388 р. в Кам’янці знову з’являється Федір Коріатович.
В цьому році він разом з братом
Костянтином надав слузі останього Немірі грамоту на володіння Бакотою. З
1390 по 1391 рр. Федір був одноосібним
володарем Пооділля і за висловом літописця "з підданства і
повинності великого князя литовського вибився".В 1393 р. Федір Коріатович під тиском війська литовського князя Вітовта залишив
Кам’янець. На окремих планах Кам’янця позначені «вітові шанці».
В період правління
князів Коріатовичів відбулося
відродження подільської землі. Саме у литовський
період Кам’янець є одним з
найголовніших міст русько-литовского князівства. В цей період було сформовано
середньовічну містобудівну структуру, розбудовано фортифікації, збільшено
житлову забудову, побудовано муровані та дерев’яні православні і католицькі храми, які і до сьогодні є домінантами в Старому місті. Князі Коріатовичі також започаткували розбудову замків на Поділлі, карбували
монети, з зображенням Юрія змієборця.
В радянській історіографії
русько-литовський період в історії Поділля не був достатньо висвітленій
Комментариев нет:
Отправить комментарий